На півдні Угорщини, на березі річки Тиси розташоване невелике, але дуже мальовниче місто Сегед. І хоча в Одесі є вулиця Сегедська, далеко не всі одесити пам’ятають про те, що це прекрасне й гостинне місто з 1961 року є побратимом Одеси. Наші міста давно обмінялися «люб'язностями»: у Сегеді цілий район названий «Одесою», а в Одесі магістральна вулиця названа Сегедською. І це не випадково, адже, незважаючи на різницю в кількості населення, наші міста мають багато спільного: архітектурний вигляд, активне культурне й наукове життя, привітні мешканці з почуттям гумору, а найголовніше – виняткова толерантність населення. Місто Сегед розташоване на кордоні з Сербією і Румунією, і тому в місті та в окрузі мешкає більше десятка націй, що також ріднить його з багатонаціональною Одесою.

Сегед має багато імен. Його називають «містом паприки», тому що тут вирощують всесвітньо відомий червоний перець. Називають його й «сонячним містом», тому що в Сегеді найбільша кількість сонячних годин по всій країні – більше 2000 у рік. Сегед відомий також і як «місто шкіл», тому що ще з давніх часів велика кількість угорської молоді одержує тут освіту. Крім Сегедського університету, що має репутацію одного з кращих у країні, у місті налічується 18 вищих шкіл і 32 початкових.

Також Сегед можна назвати «студентським містом», адже при загальній кількості жителів близько 200 тисяч осіб воно нараховує приблизно 20 тисяч студентів. І саме студенти зміцнюють побратимські зв’язки між нашими містами. ОНУ ім. І. І. Мечникова ще з 1975 року започаткував обмін культурним і освітянським досвідом з Сегедським університетом. На початку 1990-х цей обмін, на жаль, на якийсь час перервався, але не припинився назавжди.

У квітні 2008 року в Одеський національний університет приїхала група угорських студентів-філологів, які вивчають російську та українську мови. Ці «перші ластівки» відродженого обміну між нашими університетами протягом двох тижнів ознайомлювалися з ОНУ, містом та культурою. У квітні 2009 року з візитом у відповідь до Сегедського університету поїхала група наших студентів-істориків. Вони провели в Угорщині два незабутні тижні, протягом яких ознайомились з системою освіти в Сегедському університеті, працювали в університетській бібліотеці, відвідували музеї Сегеду і Будапешту та просто подружилися з гостинними угорськими студентами.

Катерина Пелеховська (студентка історичного факультету, 3-й курс):

«Угорщина – країна дуже специфічна й виділяється на тлі всіх навколишніх європейських держав. Відмінності Угорщини проявляються не тільки в мові, яка відрізняється від сусідніх мов, належіть до фінно-угорської групи і тому є досить складною для вивчення, але також культуро. й менталітетом угорського населення. Мені впали в очі незвичайні орнаменти на вишиванках і писанках, чудові керамічні вироби. Звичайно, в основному народна культура популяризується для туристів, але вона також зберігається і в деяких предметах побуту. А ще мене вразила надзвичайна угорська гостинність, толерантність і дружелюбність. Хоча часом угорці бувають досить стримані».

Ярослав Коршак (студент історичного факультету, 3-й курс):

«Від поїздки до Сегеду в мене залишилося дуже гарне враження. Насамперед, це знайомство з новими друзями, а також новий погляд на те, що відбувається зараз навколо нас і що може відбутися. Приємно вразило відвідування Сегедської бібліотеки й університету, а саме – вільний доступ до величезної кількості книг, історичних джерел (навіть можливість вільно працювати з джерелами ХV- ХVІ століть), величезний комп’ютерний клас, сприятливі умови для роботи студентів, створені в бібліотеці».

Каріна Банадисєва (студентка історичного факультету, 3-й курс):

«Поїздка була приголомшлива! Нас дуже тепло прийняли угорські студенти й приділяли нам максимум часу й уваги. Завдяки їм ми не почували незручностей у чужій країні. Сегед – місто краси. Він скорив мене своєю свіжістю, зеленню, квітами, не кажучи вже про архітектуру. Будапешт – чудовий! Шкода, що нам довелось його оглянути у такий короткий термін. Ця подорож залишила в моєму серці незабутні спогади!»

Зараз одеські та сегедські студенти з нетерпінням очікують на наступні поїздки і зустрічі один з одним, обмінюються фотографіями, враженнями й теплими, приязними спогадами. Ми всі дуже сподіваємося на нові подорожі та зустрічі з нашими угорськими друзями і працюємо над тим, щоб дружба між університетами та студентами тривала і надалі.

Юлія КОЛМОГОРОВА